Той, що веде нас у вічність «Світ ловив мене, та не спіймав»
Той, що веде нас у вічність «Світ ловив мене, та не спіймав». Так говорив про себе Г.С.Сковорода, і саме ці слова викарбувані на його могилі. Про життя і діяльність великого українського письменника та відомого філософа XVIII ст. Г.С.Сковороди із зачудуванням говорив увесь світ. І сьогодні його творчість багатьох спонукає до роздумів.Ще раз згадали про діяльність відомого філософа, доторкнулися до величі його таланту учні Царичанського ліцею, які, під керівництвом учителів української літератури підготувалися та взяли участь у відзначенні 300-річчя від дня народження поета. У гості до школярів в умовах дистанційного навчання прийшла група сковородинознавців – науковці та митці. І не з порожніми руками: принесли нові дослідження життя і творчості великого просвітителя, його духовних засад та філософського осмислення світу.
Пам’ятати людей, які багато зробили для України, для її розвитку зобов’язаний кожен із нас. Адже ми лише тоді залишаємося людьми, коли в наших душах живе пам’ять про їх діяльність, розуміння того, що їх справу слід продовжувати. Саме тому, вшановуючи в ці дні ім’я Г.С.Сковороди, нам треба глибоко задуматись над його словами: «Ні про що не турбуватись, ні за чим не турбуватись – значить, не жити, а бути мертвим».
